Положение о пресвитере

Положення

про служіння пресвітера в помісній церкві ВСЦ ЄХБ

Це положення відображає розуміння, сформоване спільним сприйняттям біблійного вчення, історичним досвідом церков ЄХБ в Україні і оцінкою сучасних реалій служіння церкви. 

Пресвітерське служіння визначається, формується та черпає силу, мудрість і натхнення, у першу чергу, у прикладах пасторського служіння Христа й апостолів, про яких написано в книгах Нового Завіту, а також такими нормативними біблійними текстами, як Івана 10 розділ, Дії н 20 розділ, 1 Петр. 5:1-4, 1 Тим. 3:1-7, 5:17-20, Тит. 1:5-9, Еф. 4:11-16 та іншими. Пресвітерське служіння – це дар Христа Церкві, тому воно повинно звершуватися в дусі вдячності, смирення і відповідальності з боку пресвітера, а також пошани, послуху і турботи з боку церкви. Успіх пресвітерського служіння визначається посвятою, залежністю від Святого Духа, вірністю Біблії і любов’ю до людей. 

У Новому Завіті рівнозначно використовуються такі слова, як пресвітер, пастор і єпископ. Це не різні служіння, а різні функції одного і того ж самого служіння. Вибір основного визначення залежить від особливостей сприйняття, смислового наповнення і розуміння цих визначень як в церкві, так і в більш широкому контексті сучасного християнства. 

Кандидат на пресвітерське служіння повинен відповідати біблійним вимогам (1 Тим. 3:1-7). Обраний і рукопокладений пресвітер у своєму житті і служінні повинен постійно зростати у зазначених характеристиках. Зупинка в духовному зростанні не тільки руйнує духовний авторитет служителя, а й ставить закономірне питання про продовження відповідального служіння. 

Відповідно до часу і умов служіння в помісній церкві Бог наділяє пресвітера різними дарами і здібностями. Обов’язковим даром для кожного пресвітера є дар вчительства, тобто здібність навчати (Тит. 1:9). Цей дар є очевидним у здібності самого пресвітера до постійного навчання, в проповіді, навчанні, організації церковного життя і служіння, душеопікунських бесідах і вирішенні конфліктних ситуацій. 

Кандидат на пресвітерське служіння повинен добре знати Білію і розуміти зміст, основні теми і призначення кожної книги Старого і Нового Завітів; загальну історію Церкви та історію євангельсько-баптистського Братства України; офіційно затверджене віровчення і практику християнського життя і служіння церков ЄХБ України; знати і розуміти основні положення законодавства України, яке регламентує відносини Церкви і держави. Компетенція кандидата на пресвітерське служіння перевіряється і підтверджується перед рукопокладенням на зустрічі і співбесіді з іншими рукопокладеними і досвідченими пресвітерами, яку організовує Голова Обласного об’єднання церков. Враховуючи сучасні умови служіння, пресвітер повинен мати духовну освіту і виявляти прагнення до постійного удосконалення. 

Обрання і призначення Богом на служіння пресвітера в помісній церкві здійснюється через вибрання церквою і рукопокладення уже чинними пресвітерами церкви і Братства. Тому пресвітер підзвітний Богові і церкві у своєму служінні. Як обрання, так і звільнення пресвітера від служіння вирішується через участь церкви. Пресвітера обирають з-поміж підготовлених проповідників церкви, або запрошують з іншої церкви за спільним погодженням. Пресвітер шанує інших служителів церкви і Братства і перебуває у взаємній підзвітності і відповідальності за збереження Віровчення і проповідь Євангелії, за розвиток служіння згідно з задумом Божим щодо церкви і Братства як в Україні, так і за її межами. Пресвітер є активним учасником обласних і союзних конференцій та інших активностей і піклується про підтримання міжцерковних зв’язків у рамках Братства. Пресвітер постійно сповідує і практикує принцип особистого наставництва. Відповідальність пресвітера – знаходити, споряджати і готувати до служіння інших служителів, а особливо інших пресвітерів. 

Пресвітерське покликання, підтверджене через рукопокладання, не обмежене часом. При цьому функціональне наповнення служіння, відповідальність пресвітера і його співвідношення з іншими служителями церкви щоразу визначається і підтверджується помісною церквою на членському зібрання на визначений період. 

Основні обов’язки пресвітера:

Вести активне духовне життя і перебувати в Господі, шукаючи Його волі для церкви через постійне перебування в Слові та молитві. 

Виявляти дух Христа в особистому житті, в прикладі для інших, у проповіді і навчанні, у вирішенні церковних питань і конфліктних ситуацій. 

Скеровувати церкву до духовної зрілості через біблійну проповідь, навчання, наставництво і душеопікунство. Також направляти до спільного служіння через організацію церковного життя і сприяння знаходженню і розвитку духовних дарів членів церкви. Сповідувати і практикувати учнівство, наставництво і служіння кожного члена церкви. 

Разом з іншими служителями організовувати життя і служіння церкви навколо недільних богослужінь, мережі малих груп для спілкування, вивчення Біблії і взаємодопомоги та благовістя, спільних молитов і днів посту, а також інших активностей відповідно до можливостей церкви. 

Підтримувати місіонерське спрямування служіння церкви і навчати членів церкви особистого благовістя. 

Турбуватися про церковну єдність навколо Христа, Євангелії і спільного віровчення. Церква являє єдність християн незалежно від віку, статі, національності, становища. 

Захищати церкву від лжевчень, небезпек і лукавих людей. 

Готувати і звершувати разом з іншими рукопокладеними служителями новозавітні заповіді: хліболомання, хрещення та інші установи (молитва над новонародженими, вінчання, рукопокладення, молитви благословення в особливих випадках, похорони). 

Проводити особисті та сімейні душеопікунські зустрічі. За необхідності брати на себе особисту відповідальність за таємницю сповіді. Закон України захищає право пресвітера не ділитися отриманою під час сповіді інформацією з іншими. 

Пресвітер несе особисту відповідальність перед Богом і церквою за все життя і служіння церкви. При цьому він делегує усі необхідні повноваження іншим служителям згідно з їхнім покликанням, дарами і визнанням церквою та разом з ними ефективно використовує час, можливості і ресурси церкви для максимально ефективного служіння. Команда служителів у своїх планах і  поточній діяльності підзвітна пресвітеру. Пресвітер повинен сповідувати командний підхід до служіння в церкві. Якщо в церкві є більше одного пресвітера, то один з них обирається першим пресвітером. 

Перший пресвітер організовує служіння братерської (церковної) ради, в яку входять діючі пресвітери, диякони, а також відповідальні й авторитетні служителі церкви. Братерська рада, за поданням першого пресвітера, підтверджується членським зібранням на період 5 років. За необхідності чи обрання нових служителів братерська рада може доповнюватися. Пресвітер і братерська рада підзвітні членському зібранню.

Пресвітер представляє церкву та її інтереси перед державними інституціями та іншими організаціями. 

Пресвітер особисто практикує біблійне вчення про матеріальне служіння і подає приклад добровільної жертовності іншим служителям і членам церкви. Пресвітер має право на отримання зарплатні в церкві. Розмір зарплатні визначається братерською радою відповідно до регіону, умов служіння, кількості членів церкви, розміру церковного бюджету. Розмір зарплати повинен відображати шанобливе ставлення церкви до Божої справи і пресвітерського служіння в церкві і бути не меншим середньої зарплати в регіоні для працюючих чоловіків. Розмір зарплатні повинен переглядатися щорічно відповідно до інфляції і фінансової ситуації в державі. Початковою нормою фінансового служіння церкви є десятина. Пресвітер навчає церкву та організовує служіння церкви згідно з тими матеріальними дарами, якими Бог збагачує членів церкви і заохочує церкву до більшої жертовності і життя за вірою. Пресвітер організовує матеріальне служіння церкви згідно з запропонованим і затвердженим братерською радою та підтвердженим членським зібранням щорічним бюджетом. Пресвітер несе відповідальність за те, щоб частина церковних пожертв направлялася на благодійність, підтримку місіонерського служіння, допомогу іншим церквам, а також на спільне служіння церков через обласне об’єднання і Союз церков згідно рішень, які приймаються обласною Радою і Радою ВСЦ ЄХБ. 

Щодо оцінювання вікового цензу кандидата на пресвітерське служіння церква співставляє такі фактори: вік, духовну зрілість і досвід, авторитет у церкві. Як правило, кандидат має бути не молодшим 30 років, але церква може обирати і молодших братів на служіння. Вибраний пресвітер звітує перед церквою щорічно і раз на 5 років проходить процедуру вибрання. Досягнувши 65 років, служитель не може претендувати на відповідальне служіння в церкві. Якщо обставини в церкві не дають можливості обрати іншого служителя, церква може обрати і старшого за 65 років служителя. У такому випадку перевибори відповідального пресвітера повинні проходити щорічно. 

Звільнення пресвітера з відповідального служіння відбувається за власним бажанням; поданням братерської ради; за гріх; несумісний з авторитетом пресвітерського служіння. Після вилучення за гріх служитель втрачає посвячення на пресвітерське служіння. 

Церква шанує своїх пресвітерів, які відійшли від активного і відповідального служіння та в міру необхідності проявляє дієву турботу про них. 

«Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров’ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса, нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амінь» (До євреїв 13:20-21).

Затверджене Радою ВСЦ ЄХБ 15 листопада 2017 року. 

Пропонується для розгляду братерськими радами і членськими зібраннями усіх церков ВСЦЄХБ.