Володимир Фільченков. Інтерв’ю з доктором богослов’я Сергієм Вікторовичем Санніковим Орігінал російською – тут
Вступ. Що таке богослов’я? Багато християн уявляють собі богослов’я як застигле викладення догматів християнського вчення, які залишаються незмінними вже понад дві тисячі років. І з одного боку це справді так. Але якщо подивитися на історію розвитку християнства, то ми виявимо, що богослов’я – це динамічна та розвиваюча наука, яка поєднує земне та небесне, божественне та людське, тимчасове та вічне. Християнське богослов’я змінюється й розвивається разом з навколишнім світом та соціальним середовищем. Для сьогоднішньої розмови ми запросили відомого християнського вченого, доктора богослов’я і філософії, пастора церкви, автора багатьох книг з історії християнства, головного редактора альманаху “Богослов’я” та засновника Одеської богословської семінарії Сергія Вікторовича Саннікова. Разом з ним ми дізнаємося, що таке богослов’я, чи потрібне воно простому християнину та на що воно потрібне. Ми зможемо з’ясувати, які виклики ставить світ сучасному християнству та які завдання і проблеми стоять перед сучасним богослов’ям. І найголовніше, які рішення може запропонувати християнське богослов’я християнам 21 століття. У цьому інтерв’ю ви також дізнаєтеся про те, як вчення про Бога і віра змінюються і розвиваються в наші дні і як ці зміни впливають на практичне життя людей.
Володимир: Вітаємо вас, Сергію Вікторовичу! Ми раді, що ви погодилися поспілкуватися з нами на тему сучасного богослов’я. У перші століття християнства богослов’я вирішувало складні завдання, включаючи канонічність Святого Письма, вчення про Трійцю та природу Ісуса Христа. Середньовічні богослови досліджували зв’язок філософії і теології. Ренесанс і Реформація переглянули уявлення про волю та природу Бога. У XX столітті з’явилися нові теми: теологія визволення, феміністська теологія, діалог з іншими релігіями, екологічна теологія. У XXI столітті християнство стикається з викликами глобалізації, секуляризації, мультикультурності, гендерних і біоетичних питань. І в світлі цих викликів, як ви вважаєте, які напрямки в сучасному богослов’ї є найбільш актуальними і чому?
Санніков С.В: Дякую, що запросили мене на цю розмову і дозволили задуматися над дуже важливими та серйозними питаннями. Богослов’я часто розвивалося в оточенні, де переважав християнський контекст. Його називали “християнським світом”. Хоча, насправді, це був не християнський світ, а світ у християнському обрамленні. Сьогодні наш світ вважає себе постхристиянським, тобто світом із християнським минулим, який використовує християнські терміни та ідеали, але по суті він є язичницьким. Це свого роду “язичництво з християнським минулим”. Це становить серйозний виклик для богослов’я, такий світ вимагає переосмислення основних понять, які здавалися непохитними. Богослов’я – це не просто абстрактна система знань. Воно, звісно, ґрунтується на знаннях, але передусім – це роздуми. Це спроба, черпаючи з божественного відкриття, розуміти Бога, світ і своє місце в ньому. Богослов’я намагається надати відповіді на питання, які стосуються вічності. Важливо розуміти, що богослов’я – це не тільки організована систематизація доктрин. Хоча систематичне богослов’я – одна з його областей, але це далеко не все. Богослов’я охоплює набагато більший обсяг. Сьогодні систематичне богослов’я не є головним напрямком. У сучасному пошуку богослов’я систематика відступила на другий план. Складнощі, які сучасний світ ставить перед християнством, неможливо вирішити лише через систематичний підхід. Тепер необхідно шукати інші способи, оскільки систематика обмежена людським розумінням божественної присутності. Повністю осмислити його практично неможливо, і побудувати вичерпну систему богослов’я також. Бог – це жива Особистість, а не просто сукупність знань. Головний напрямок, який сьогодні має значення в богослов’ї, – це практичне богослов’я. Воно намагається аналізувати реальність – світ, людину, події, питання політики, зла, радості, церкви – і розуміти їх через богословський погляд, висоту Божественної присутності. Воно досліджує, як Бог діє через ці аспекти, з якою метою, як це співвідноситься з вічністю. Практичне богослов’я виходить за межі вузької області знань і науки. Воно базується на високому становищі богословського погляду і прагне до розуміння світу через Божий погляд.Шлейєрмахер виділив декілька напрямків у богослов’ї: історичне, догматичне і практичне, але під практичним він розумів не те, про що я зараз говорю. У нього це була гомілетика, літургіка, місія тощо. Але я маю на увазі практичне богослов’я як систему поглядів і переконань, які визначають повсякденне практичне життя, а не церковну діяльність. Сьогодні ми живемо в інший час, коли Господь діє інакше, закликаючи нас до роздумів – як застосувати мої християнські переконання у конкретній ситуації в бізнесі, сім’ї, відносинах з сусідами. У цьому практичному богослов’ї важливо проявити сміливість, відступити від звичайних шляхів і, спираючись на багатовіковий досвід богословського шляху, новим чином поглянути на старі проблеми. Це новий погляд не тільки на життєві проблеми, але і на глобальне розуміння світу. На такі проблеми, як присутність Бога у церкві та проблема зла. Проблема зла – це не просто як теодицея – чому існує зло? А набагато ширше – як ми повинні ставитися до цього явища. Як сприймати конкретне зло? Такий підхід також застосовується до зовнішніх сфер, де проявляється християнство та церква. Прикладом може служити розвиток богослов’я праці. Сутність практичного богослов’я полягає в осмисленні всіх аспектів життя з богословської перспективи.
Володимир: Дуже дякую, Сергію Вікторовичу. Ви стверджуєте, що практичне богослов’я стає головним напрямком у сучасній теології. Але чи потрібно відмовлятися від традиційних аспектів богослов’я повністю, чи є елементи, які варто зберегти?
Санніков С.В. Ні, важливо підкреслити, що практичне богослов’я – це не просто повсякденна практика та вказівки на конкретну поведінку. Це справжнє богослов’я, теорія, обґрунтована на догмах, які сформувалися століттями. Якщо не розуміти троїчного богослов’я, не мати уявлення про взаємовідносини всередині Трійці, то дуже важко побудувати реальні взаємини в громаді. Наприклад, ми можемо побудувати громаду на соціологічних і психологічних принципах, але погляд на громаду з точки зору троїчного богослов’я змушує нас задуматися про глибоку внутрішню взаємодію Облич Трійці, про перихорезіс, про їхню гармонію та унікальність. Розуміючи, що в Трійці кожне Обличчя має свій унікальний аспект, ми можемо будувати взаємини в громаді, відображаючи цю гармонію. Важливо зрозуміти, як зробити наші взаємини згідними та індивідуальними, як внести принципи Трійці в громаду. Це невеликий приклад того, як практичне богослов’я повинно базуватися на фундаменті класичного богослов’я, хоча деякі його аспекти можуть потребувати ревізії.
Володимир: Як ви вважаєте, Сергію Вікторовичу, чи можливо адаптувати традиційне богослов’я до сучасного суспільства? Чи бачите ви глобальні зміни, які могли б вплинути на богослов’я взагалі?
Санніков С.В.: У богословіі, на мою думку, глобальним стає те, що воно повинно займатися практичними аспектами життя, а не лише абстрактними теоріями. Навіть такі, здавалося б, класичні питання, які обговорювалися в середньовіччі, знаходять своє практичне застосування. Однак сьогодні потрібні нові підходи для їх застосування на новому рівні. Це означає, що потрібно навчитися переносити доктрини в повсякденну практику, що далеко не так просто.
Володимир: Сергію Вікторовичу, як ви бачите вплив онлайн-церков, які зараз отримали широке поширення, на взаємини між християнами в контексті практичного богослов’я?
Санніков С.В.: Дуже гарне питання. Дійсно, всі ці виклики, такі як Covid-19, військові дії, біженці в різних країнах, змусили більшість церков перейти в режим онлайн. Зокрема, сучасні технології дозволяють легко організувати це. Але, на мою думку, онлайн-церква стає необхідною лише в критичних умовах, коли іншого виходу просто немає. Онлайн-спілкування надає можливість не лише слухати проповідь та спів хору, але й звертатися через чат до пастора, брати участь у спільній молитві. Проте онлайн-церква ніколи не зможе повністю замінити реальну церкву! Оскільки реальна церква завжди передбачає тактильний контакт, фізичне спілкування. Так вже склалося, що ми, як люди, живемо в тілі. Господь створив нас такими творіннями, що у нас є не лише духовність, але і дух, і душа, і тіло. І людина є повноцінною особистістю лише у єдності духа, душі та тіла. Тому наша фізична частина, тіло людини, має велике значення для особистості і її духовного життя. Фізичні контакти та відносини завжди відігравали і продовжують відігравати важливу роль у нашому спілкуванні. Але саме ці фізичні взаємодії відсутні при онлайн-спілкуванні. Воно створює ілюзію спілкування, але не створює справжнього спілкування. Тому я скептично ставлюся до онлайн-церков. Сучасні технології для богослужіння можна і потрібно використовувати лише в екстремальних умовах, коли людина, з якихось причин, опинилася в ізоляції. Проте вплив церковного онлайн-спілкування на його учасників ще не досліджено. Неясно, які позитивні та негативні наслідки воно має.
Володимир: Безсумнівно, це дуже цікавий напрямок для богословського розгляду онлайн-богослужінь та їх впливу на членів таких церков. А які ще області богослов’я, на ваш погляд, залишаються малодослідженими і потребують більш докладних досліджень?
Санніков С.В.: Так, справді, сьогодні існують абсолютно нові напрями богословських досліджень, які потребують розвитку та переосмислення. Одним із таких нових напрямків, над яким я зараз працюю, є сакраментальне богослов’я. Сакраментальне богослов’я може здатися дивним і незрозумілим у контексті баптизму, оскільки баптисти зазвичай відкидають ідею загадковості і вважають, що все може бути ясним і зрозумілим, без схованих значень. Проте насправді у баптистів завжди було і залишається глибоке розуміння сакраментальності, як у богословських побудовах, так і в практичних діях. Сакраментальне богослов’я займається питаннями божественної присутності у світі та церкві. Як Бог присутній у нашому житті через Вечерю Господню, хрещення, молитву та інші аспекти нашої практики? У цьому є таїнство, яке неможливо розкласти на прості пояснення. Наприклад, проповідь вважається сакраментом, оскільки в ній присутній Бог, і Бог діє через неї. Проповідь може впливати на людину не лише на психологічному рівні, але і змінювати її сутність й екзистенціально. Тому, на мою думку, критично важливо сьогодні глибше зануритися в ці питання та повернути баптизму сакраментальний аспект. Це допоможе нам краще розуміти і цінувати значення Вечері, хрещення, молитви… Сьогодні часто занадто поверхнево ставляться до цих таїнств, як до вторинних ритуалів, акцентуючи всю увагу на духовній частині, у той час,т як матеріальний аспект часто ігнорується. Я вважаю, що це свідчить про нашу неспроможність правильно сприймати божественну присутність і мислити сакраментально в теологічному розумінні.
Володимир: Недавно я читав вашу книгу “Характер і датування Тайної Вечері”. Як я розумію, це лише один із розділів ваших досліджень в галузі сакраментального богослов’я?
Санніков С.В.: Так, Володимир, ви правильно розумієте, це лише невелика частина моєї книги про сакраментальне богослов’я, яка стосується лише датування Вечері. У повній версії книги розглядаються сутність та практичне застосування сакраментального богослов’я.
Володимир: Я переконаний, що ваша нова книга знайде своїх читачів серед християнських богословів, пасторів церков, проповідників. Але, для звичайного члена церков, наскільки важливо розуміти всі ці нюанси і витонченості цієї богословської проблематики? Принаймні з погляду практичного застосування?
Санніков С.В.: Так, це саме практичне богослов’я, але це не означає, що кожен християнин повинен прочитати цю книгу. Людина повинна зрозуміти найважливіше, і ця книга дійсно призначена в першу чергу для фахівців, для пасторів, для богословів, щоб вони могли правильно розуміти ідею Вечері і передавати її членам своєї церкви. Адже навіть у самій Вечері виникає безліч чисто утилітарних, практичних питань. Чому, наприклад, ми не викидаємо хліб, який залишається після Вечері? Якщо це просто символ, який не має духовного значення, то чому його ділити між собою? Це ж нісенітниця! Щоб знайти правильні відповіді на ці питання, нам потрібно сакраментальне богослов’я.
Володимир: Я погоджуюся з вами, що в сучасних протестантських церквах багато членів не повністю розуміють важливість сакраментальних дій. А як справи в історичних церквах з сакраментальним богослов’ям?
Санніков С.В.: І в історичних церквах існує певна проблема в питанні сакраментальності, але вона виглядає інакше. Вони йдуть у крайність, перетворюючи сакрамент у чисто матеріальне, іноді навіть вульгарне, вважаючи, що таїнство полягає в буквальному перетворенні хліба в Тіло Христове. Цей підхід є занадто матеріалістичним і шкідливим, так само, як і чисто символічний підхід, де хліб і вино просто представляють духовний символ, позбавлений реальної цінності, а Вечеря стає лише пам’яттю про Христа. Зараз у католицькій і православній традиціях відбуваються обговорення і навіть частковий перегляд того, яким чином Христос присутній в Євхаристії. Історичні церкви, на жаль, ідентифікують реальну присутність з матеріальним. Проте ми знаємо, що реальна присутність не обмежується лише матеріальним. Наприклад, ми зараз взаємодіємо віртуально через Zoom, і це теж є реальною присутністю, але в іншій формі. Духовна присутність також абсолютно реальна, тому поняття реальної присутності потребує перегляду та розширення. Я стверджую, що ми можемо говорити про реальну присутність Христа під час Вечері та в хрещенні, але ця присутність не є матеріальною, як стверджують католики.
Володимир: Скажіть, будь ласка, Сергію Вікторовичу, які інші актуальні проблеми має розв’язувати сучасне християнство, зокрема практичне богослов’я?
Санніков С.В.: Сьогодні у християнстві існує багато проблем, на які може надати відповіді саме практичне богослов’я. Наприклад, що означає для нас сучасне біблійне висловлювання: ” Не любите світу, ні того, що у світі”? (1 Ін. 2:15) Розуміння цього питання, по суті, залежить від богословської інтерпретатації цього тексту. Деякі можуть вважати, що це означає повну ізоляцію і усамітнення в пустелі, тоді як інші можуть стверджувати, що “не любити світ” означає просто не ходити до казино чи борделю, а інше допустимо. Існує досить багато відповідей на це питання, і важливо розібратися, яка з них є дійсно правильною. Ми не повинні любити світ, а Бог його любить, що це означає? І як поєднати Божу Любов до світу і нашу ненависть до світу? Ми також повинні розглянути, що є гріхом у цьому світі і як саме Бог ненавидить гріх. Це дуже важливі практичні питання для кожного християнина. Це суттєво відображає богослов’я соціального та політичного життя. Існує ще одна актуальна проблема – ставлення християнина до політики, або політичне богослов’я. Багато християн часто його ігнорують, кажучи: “я поза політикою”. Проте навіть таке уникнення політики і світських подій практично неможливо, і людина навіть не бажаючи цього, фактично залишається всередині цієї політичної сфери життя. Важливо чесно визнати перед собою: яку позицію я займаю? Ця позиція не повинна базуватися лише на окремих біблійних текстах, оскільки можна підібрати тексти під будь-яку точку зору. Правильна позиція в богослов’ї повинна враховувати всю повноту біблійних текстів, ґрунтуючись на цілісному образі Біблії, і не обмежуватися вузькою інтерпретацією декількох віршів. Тільки таке богослов’я можна вважати істинним. І в цьому полягає сила справжнього богослов’я.
Володимир: Ви розповіли про дві складні проблеми, з якими сучасним християнам доводиться зустрічатися. Але чи існують якісь критерії, які можуть допомогти християнинові розробити свою власну позицію та створити своє, так би мовити, власне богослов’я?
Санніков С.В.: Важливо не так створювати чіткі критерії, скільки навчитися жити в любові, волі Божій і Духом, щоб розрізняти, що правильно, а що ні. Хоча, звісно, можна розробити чіткі критерії для певного історичного періоду, але вони швидко застарівають, оскільки світ постійно пропонує нові сценарії, для яких старі критерії вже не підходять. Звісно, існують певні межі та орієнтири, але деталізувати їх до кінця дуже складно. Раніше, наприклад, баптисти намагалися докладно деталізувати: який одяг носити, як себе вести і де сидіти, і все ґрунтувалося, здається, на Біблії. Сьогодні ми також опираємося на Біблію, але у нас вже інші критерії. Або, наприклад, зараз у нас відновлюється боротьба з танцями. Я розумію і підтримую, що танці в кінцевому підсумку призводять до гріху. Проте, деякі баптисти не думають так. Чому? Тому що ми живемо у свободі, до якої закликав нас Христос. Я не заперечую церковних заповідей, але в той же час я розумію їх обмеженість і недостатність. Часто вони з’являються, коли духовне життя у занепаді, і християни починають вводити зовнішні заборони. Ця тенденція спостерігається на протязі історії християнства, і особливо яскраво виявилася у ранній церкві. Спочатку не було жорстких заборон, але поступово громада почала їх вводити. Чому? Я вважаю, що це пов’язано з ослабленням духовності. У результаті багато християн не можуть жити духовно і вимушені дотримуватися закону. У такому випадку, звісно, краще ввести церковні заборони, ніж грішити. Краще дотримуватися закону, ніж опинитися в анархії. Мене вражає вислів Августина: “Люби і роби, що хочеш.” Хоча це вважається єрессю, як можна діяти за своїм бажанням? Це питання через багато століть призвело до тривалої дискусії між Лютером і Кальвіном. У лютеранстві цінується свобода, а Кальвін приділяв увагу системі жорстких правил і заборон. Обидва підходи мають свої особливості, і неможливо стверджувати, що один кращий за інший, оскільки християни можуть поділяти різні точки зору.
Володимир: Якщо однією з проблем сучасного християнства є занепад духовного життя, то яким чином ми можемо його оживити? Чи існують якісь нові методи для вирішення цього питання?
Санніков С.В.: Нажаль, не існує готових рецептів і миттєвих рішень. Звісно, існують класичні методи, такі як читання Святого Письма, збільшення молитовної практики і зміцнення аскетичної дисципліни, включаючи тривалі пости. Проте це лише інструменти, які допомагають підтримувати духовне життя. Підвищення духовності часто відбувається спонтанно, коли людина по справжньому бажає розпочати духовне життя. Добрі наставники і книги можуть допомогти в цьому процесі. На мій погляд, ослаблення духовного життя відбувається не тому, що люди дозволяють собі занадто багато, а тому, що їх духовне життя ослаблюється. Проблема полягає в рівні духовності.
Володимир: А яке у вас уявлення про добре духовне життя?
Санніков С.В.: Духовне життя – це життя з Ісусом! Це здатність навчитися відчувати Його, навчитися слухати Його голос, розуміти Його волю і свідомо реагувати на неї. Навчатися знаходити сили для того, щоб виконати те, що ти знаєш. Тому, що проблема не тільки в тому, щоб знати волю Божу. Найчастіше ми знаємо волю Божу, а проблема полягає в тому, що нам не вистачає сил її виконати. У такі моменти нам потрібно просити мудрості та сил.
Володимир: Отже, неспроможність жити духовним життям полягає в тому, що людина не користується силою волі для виконання волі Божої?
Санніков С.В.: Правильніше буде сказати, що людина не користується силою Божою для того, щоб виконати волю Божу. Це більш коректно. Тобто вона не вміє користуватися Божою благодаттю для виконання волі Божої, як відносно до себе, так і відносно свого призначення. Тому що сама по собі людина, своєю особистою волею, не зможе протистояти гріху.
Володимир: У нашій розмові ви згадали питання політичного богослов’я. Яку роль може відігравати політичне богослов’я та християнство в цілому у сучасній міжнародній політиці та дипломатії?
Санніков С.В.: Якщо говорити глобально, то ні християнський світогляд, ні християнська мораль не можуть впливати на політику. Це абсолютно різні вектори, і політики можуть лише прикриватися християнськими гаслами, цінностями та ідеями. На практиці християнські цінності і політика несумісні. Хоча політичне богослов’я не може змінити суспільні закони на користь християнських цінностей, і боротьба на політичному рівні може виявитися марною, це не означає, що вона не має майбутнього. Політичне богослов’я може навчити християн, як впливати на положення конкретних людей і допомагати тим, хто потребує допомоги. Замість сподівань на зміну законів або поліпшення світу загалом, ми можемо сфокусуватися на допомозі тим людям, з якими ми взаємодіємо і безпосередньо працюємо, навчаємося і спілкуємося. І, дотримуючись принципів Христа, який завжди розв’язував проблеми конкретної людини, ми можемо зупинити негативний вплив гріха на рівні окремої душі. Таким чином, політичне богослов’я може мати своє місце у майбутньому, якщо воно навчить нас концентруватися на конкретних впливах у духовному житті.
Владимир: Раз ми вже згадали тему майбутнього, чи можете ви поділитися своїм баченням розвитку не лише богослов’я, але й християнства взагалі?
Санніков С.В.: Це питання досить складне для мене, оскільки обговорення майбутнього само по собі не підтримується Писанням. Знання майбутнього корисне лише в тому обсязі, в якому воно впливає на поведінку в сучасному часі. З іншого боку, я постійно молюся за швидке пришестя Господа. Тому я живу в стані очікування, але продовжую виконувати свої обов’язки та функції, покладені на мене Господом. Неможливо просто сидіти і чекати Його прихід. Що стосується конкретно богослов’я, я бачу його розвиток в напрямку збільшення академічної важливості. Українське богослов’я вже має авторитет у секулярному гуманітарному знанні та академічному світі. В майбутньому, можливо, його вплив ще зросте, що дозволить християнському голосу звучати голосніше у сфері гуманітаристики. Це позитивне явище, оскільки воно означає поширення Благої вісти. В минулому місіонерську роботу часто сприймали як спосіб просування певної ідеології та збільшення числа членів церкви. Проте сьогодні, на мою думку, все більше людей починають бачити місію як проголошення Благої вісти, не обов’язково пов’язану із приходом людей в конкретну церкву. Це відображає загальні тенденції у поширенні Євангелія, і це сумуюче для мене. Але оскільки Царство Небесне і Церква нерозривно пов’язані між собою, то я вірю, що Божий замисел буде виконаний в повному відповідності до Його божественної волі.
« Господь сил поклявся словами: «Як я задумав, так воно й буде; як я призначив, так і здійсниться,» (Iс.13:24)
Владимир: Дякуємо вам, Сергію Вікторовичу, за цікаву і плідну розмову. Ми бажаємо вам рясних Божих благословень у житті та духовній праці.
– – – – – –
Одеса Баптист Інфо – Інформаційне служіння Обласного Об’єднання Церков ЄХБ
– – – – – –
Сайт Обласного Об’єднання http://www.odessabaptist.info/
Вайбер https://invite.viber.com/
Телеграм https://t.me/odessabaptistinfo
Фейсбук https://www.facebook.com/odessabaptist10
Ютуб https://www.youtube.com/c/OdessaBaptist/
– КОРИСНА ИНФОРМАЦІЯ –
Сайт з книжками Сергія Саннікова (укр., рос. мовами) https://sannikov.info/books
